Top-travel
sitemap
(04733) 5-06-8З

(097) 65O-48-O5
(063) 415-12-1O
(050) 856-15-1O

  • МОШНИ-КАНІВ

    (Сміла — Мошни — Канів — Черкаси — Сміла)

                                                                                                              180 грн

         ОПИС МІСЦЕВОСТІ

    МОШНИ

    До середини Х століття територія, де розташовані сучасні Мошни, була порубіжжям Руської держави. Південніше, на “варязькому острові” і довкола нього, жило войовниче плем’я уличів, яке тривалий час не хотіло коритися київським князям. Лише у результаті чотирирічних воєн київський князь Володимир у 994 році підкорив уличів і включив їхню територію до київської держави, відсунувши її рубежі південніше. Але, незважаючи на це, територія сучасних Мошен і його околиць залишалась ворітьми, через які проходив єдиний шлях, що йшов по “Острову Русів” вздовж Дніпра на північ серед непрохідних боліт та лісових нетрів. На користь цього говорить одна з версій походження назви “Мошни” (зі старослов`янської  означає – “отвір”, “хвіртка” чи “ворота” – ворота  Русі). Інша версія гласить, що назва Мошни більше тяжіє до слова “мошна”, що в перекладі зі староруської означає “гаманець”, у більш широкому розумінні – “гроші”, “багатство”. Можна припустити, що у Мошнах жило багато талановитих майстрів–ремісників, які, як правило, були людьми порівняно заможними.

    Перший пароплав

    Саме у Мошнах у 1823-му р. за наказом М. Воронцова кріпаки-умільці побудували перший пароплав на Дніпрі. А досвідчений мошнівський коваль Мусій Вернигора встановив на “Пчелке” (так називалось судно) парову машину на 6,5 кінської сили. Хоча є ще й такі дані. Зокрема, Н. Залеський у своїй книзі “Одесса выходит в море” стверджує, що“…в 1820 г. в имении М. Воронцова (местечко Мошны Киевской губернии) был построен плоскодонный речной деревянный пароход “Надежда”, оснащенный машиной завода Берда (мощностью в 20 л.с.) и одним железным паровым котлом. С 1827 года он осуществлял первые пассажирские рейсы между Одессой и Херсоном, а в 1829 г. поступил в Военное ведомство и был включен в Дунайскую транспортную флотилию“. Отже, і перший пароплав, на якому здійснювались перші морські пасажирські рейси по Чорному морю – “Надежда”, також був побудований в Мошнах !
    Окрасою Мошен слугує дивовижної архітектури кам’яний православний храм Преображення Господнього.

    Збудований упродовж 1830-1840 рр. коштом графа М. Воронцова за проектом архітектора Г. Торічеллі у дусі поєднання різноманітних архітектурних стилів (романтизму, готики, східних мотивів).
    Увагу мандрівника привертає оригінальної архітектури дерев`яний »Будинок Лікарів» (арх. В.Городецький).

     МЕЖИРІЧ* 

    Межиріч відомий делеко за межами України. Адже тут виявлено та досліджено славнозвісне поселення палеолітичних мисливців на мамонтів. На місці, де зливаються води рік Россава та Рось виявлено чотири цілком збережені помешкання із кісток мамонтів. Вік цих помешкань сягає 15 тисяч років. Ці житла експонуються у кращих музеях світу. Ми ж можемо оглянути основу одного з таких помешкань.

    Відкрита стоянка була у 1965 році. У 1966-74 рр. досліджувалась академіком І.Г.Підоплічко, який розкопав три споруди з кісток мамонтів. Унікальність Межиріцьких споруд полягає в своєрідній художній

    зовнішності обкладки з певних частин кісток мамонтів, не відмічених на всіх відомих до нашого часу місцезнаходженнях пізнього палеоліту. Зважаючи на наукову цінність і світову відомість стоянки первісних мисливців на мамонтів в с. Межиріч, Національна Академія наук України прийняла рішення про будівництво науково-дослідної лабораторії-музею «Стійбище мисливців на мамонтів» на місці розкопок.

    Свідченням світової відомості і наукового значення Межиріча є демонстрація в 1981-82 рр. першої споруди на міжнародній виставці в Японії, спорудження її в м.Дордон’є у Франції, створення діорами Межиріцької стоянки у другому за значенням музеї в світі — в музеї природничої історії в США. На місці розкопок знято кілька українських телефільмів і один телефільм ВВС, що демонструвався в Європі і Америці.
    Зараз стоянка первісних мисливців на мамонтів у с. Межиріч є пам’яткою археології національного значення і охороняється державою. Над четвертою спорудою збудовано захисний павільйон, продовжуються розкопки навколишньої території.

    ВІДКРИТТЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТКИ.
    …Якось восени 1965 р. З.М.Новицький, копаючи льох коло своєї хати, на глибині близько двох метрів натрапив на згромадження великих кісток…


     

    • КАНІВ
    Перша літописна згадка про Канів датується 1144 р. Саме тоді, за свідченням Іпатіївського літопису, тут був закладений Юр’ївський (Успенський) собор Великим Князем Київським Всеволодом Ольговичем. Цей собор, незважаючи нанеодноразові руйнування, існує і сьогодні в камені й архітектурних формах, розповідає відвідувачам про високий рівень будівельного мистецтва удавньослов’янській державі. Канів часів Давньої Русі був значним торговимцентром. Тут перетиналися два важливі торгові шляхи: “із варяг у греки” поДніпру і з країн Сходу до Європи. Руські дружини супроводжували судна із грецькими товарами відгирла Дніпра до Канева, допомагаючи їм перебиратися через пороги та захищаючи від нападукочівників. У Каневі був перевіз для караванів зі східними товарами: шовками, прянощами, зброєю, прикрасами, скакунами тощо.
     
    Останній шлях Кобзаря
    У 1859 р., після довгої розлуки, в Україну приїхав Тарас Шевченко. У червні він відвідав свого друга М.О. Максимовича — першого ректора Київського університету, етнографа, поета, професора Московського університету. Максимович жив на хуторі біля села Прохорівки — неподалік від Канева на лівому березі Дніпра. У тиші Михайлової гори Тарас Григорович часто сидів під п’ятсотлітнім дубом, який і сьогодні шумить своєю могутньою кроною і називається дубом Шевченка. Звідси він милувався Канівськими горами. Намалював пейзажі “Коло Канева”, “В Межирічі”. Поет пристрасно мріяв поселитися на одній із Канівських гір. Тут, сподівався Тарас Григорович, його залишать недуги. Він навіть намалював проект хати з просторою світлицею, яку хотів поставити у Каневі. У кількох поезіях пише поет про цю свою мрію. Та не судилося Кобзареві це щастя. За революційну антиурядову пропаганду і “богохульні” розмови з селянами він був заарештований і відправлений у Петербург, де й помер 10 березня 1861 р.
    Поховали Тараса Шевченка на Смоленському кладовищі столиці. Але передові люди Росії, український народ хотіли виконати заповіт поета. І через два місяці, 20 травня 1861 р., труну з тілом Кобзаря було привезено до Канева. Поставили в білокам’яному Успенському соборі. На панахиду зібралися тисячі людей з навколишніх міст і сіл. Тут же, на при церковному цвинтарі, хотіли й поховати поета. Але його друзі наполягли, щоб вічний спокій Тарас Григорович знайшов на горі. 11 травня відбулися похорони поета. Люди запряглися до воза, на якому стояла труна, і ярами, горами, лісами повезли його до місця поховання. Відтоді народ перейменував Чернечу гору на Тарасову.
    Туристичні об`єкти:
    Національний Шевченківський заповідник включає величний пам’ятник на могилі Кобзаря, літературно-меморіальний музей, гранітний комплекс сходження на Чернечу гору й Тарасову світлицю, пам‘ятник козакам.
    Екскурсія містом:
    Ви побачите найстарішу архітектурну пам′ятку Черкащини — закладений у 1144 р. Успенський собор, вклонитеся українському Пророку на Тарасовій горі, скуштуєте смачних українських страв

    ПРОГРАМА ПОДОРОЖІ*

    7.30 — 8.30 — переїзд з Сміли до Мошен, екскурсійний супровід.

    8.30 — 9.00 — зупинка у с.Мошни. Відвідування храму Преображення Господнього ХІХ ст.,
    (огляд з автобусу приміщення колишнього костелу ХІХ ст., дерев’яного «Будинку Лікарів» арх. Городецького.)

    09.00 — 10.00 — переїзд до м.Канів.

    10.00 — 13.30 — екскурсія містом, відвідування Успенського собору ХІІ ст., могили А.Гайдара, могили І.Підкови, Музею народного декоративного мистецтва, Канівського Національного Шевченківського заповідника, Чернечої гори.

    13.30 — 14.00 — обід (факультативно)

    14.00 — 16.00 — за бажанням відвідування Канівської гідроелектростанції. (прогулянка набережною)

    15.00 — 17.30 — переїзд до м.Черкаси.

     

    Вартість — 180 грн.

    У вартість входить: послуги екскурсовода, трансфер, страховка.

    У вартість не входить: вхідні квитки, екскурсоводи у музеях, харчування.

     




Добавить комментарий